Протоколи ip відеокамер та відеореєстраторів

P2P

(Peer-to-Peer) - це тип мережевої архітектури, де пристрої взаємодіють безпосередньо між собою без центрального сервера, обмінюючись ресурсами та інформацією. Кожен пристрій у цій мережі може одночасно виступати в ролі клієнта та сервера, і це робить таку мережу більш стійкою до відмов, більш розподіленою та менш залежною від єдиної точки відмови. Приклади P2P-протоколів включають BitTorrent для обміну файлами, Skype для VoIP-зв'язку та Bitcoin для децентралізованих фінансових операцій.

HTTP API (HTTP Application Programming Interface) – це інтерфейс програмування додатків, який використовує протокол HTTP для обміну даними між клієнтом та сервером. Веб-програми та багато інших програм використовують HTTP API для надання програмного інтерфейсу, який дозволяє іншим програмам або розробникам використовувати функціональність, дані та ресурси, що надаються програмою. Часто HTTP API використовується для створення веб-сервісів та мікросервісів, які можуть бути використані в різних програмах та на різних платформах. Зазвичай HTTP API використовує формати даних, такі як JSON або XML, для обміну даними між клієнтом та сервером.

HTTP (Hypertext Transfer Protocol) - це протокол прикладного рівня, який використовується передачі даних між веб-серверами і веб-клієнтами (зазвичай веб-браузерами). Він визначає стандарти для запитів та відповідей між клієнтом та сервером. HTTP використовує протокол TCP/IP для зв'язку між комп'ютерами в Інтернеті. Коли користувач вводить URL-адресу веб-сайту до веб-браузера, браузер надсилає запит на сервер за допомогою протоколу HTTP, і сервер повертає відповідь із запитаними даними, такими як HTML-сторінки, зображення, таблиці стилів та інші ресурси. HTTP також визначає методи запитів, такі як GET, POST, PUT та DELETE, які використовуються для доступу до ресурсів на сервері та виконання операцій з ними.

HTTPS (Hypertext Transfer Protocol Secure) – це захищений протокол передачі даних, який використовує шифрування для захисту конфіденційності та цілісності даних, що передаються між веб-сервером та веб-клієнтом. HTTPS використовує протокол TLS (Transport Layer Security) або його попередника SSL (Secure Sockets Layer) для шифрування даних та автентифікації сервера. Коли користувач вводить URL-адресу веб-сайту, що починається з "https" замість "http", браузер встановлює захищене з'єднання з сервером, і всі дані, що передаються між клієнтом та сервером, захищені шифруванням. HTTPS забезпечує захист від атак типу "прослуховування", "підробка" та "впровадження", що робить його необхідним для передачі конфіденційних даних, таких як логін та пароль, платіжні дані та інші особисті відомості.

PPPoE (Point-to-Point Protocol over Ethernet) – це мережевий протокол, який використовується для встановлення мережевих з'єднань на основі Ethernet-технології. Він дозволяє встановлювати з'єднання між клієнтом та сервером за допомогою протоколу PPP, який використовується для передачі даних між двома пристроями, та упаковувати ці дані у кадри Ethernet для передачі по мережі. PPPoE часто використовується для підключення домашніх користувачів до Інтернет-провайдера через DSL модеми. Коли користувач підключається до Інтернет-провайдера через DSL модем, модем встановлює з'єднання PPPoE з сервером провайдера, який надає доступ до Інтернету. PPPoE також може використовуватися для встановлення мережевих з'єднань між комп'ютерами в локальній мережі або між локальними мережами через Інтернет.

UPnP (Universal Plug and Play) - це набір протоколів і стандартів, які використовуються для автоматичного налаштування мережевих пристроїв, таких як маршрутизатори, принтери, комп'ютери, мультимедійні пристрої та інші пристрої, пов'язані з домашньою мережею. UPnP дозволяє пристроям автоматично виявляти один одного в локальній мережі, налаштовуватися та обмінюватися інформацією. Наприклад, коли пристрій, такий як мережевий принтер, підключається до мережі, він може використовувати протокол UPnP для автоматичного налаштування, реєстрації та оголошення своїх можливостей у мережі, щоб інші пристрої могли виявити його та почати використовувати його функціональність. UPnP також може використовуватися для налаштування маршрутизаторів та прокидання портів, що дозволяє додаткам та пристроям, що працюють через Інтернет, підключатися до пристроїв у локальній мережі.

TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) - це набір протоколів, які використовуються зв'язку в комп'ютерних мережах, зокрема у Інтернеті. Протокол TCP використовується для керування передачею даних між додатками в різних вузлах мережі, забезпечуючи надійну та впорядковану передачу даних. Протокол IP використовується для маршрутизації пакетів даних через мережу, забезпечуючи доставку пакетів між вузлами у різних мережах. TCP/IP складається з декількох інших протоколів, таких як HTTP (Hypertext Transfer Protocol) для передачі веб-сторінок, SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) для надсилання електронної пошти, FTP (File Transfer Protocol) для передачі файлів та багатьох інших. TCP/IP є стандартом, який використовується в Інтернеті та в більшості комп'ютерних мереж по всьому світу.

RTSP (Real Time Streaming Protocol) - це протокол прикладного рівня, що використовується для керування потоковим відео та аудіо на мережі Інтернет. RTSP дозволяє клієнтським програмам (наприклад, медіа-плеєрам) керувати потоковим відтворенням та вибирати певні ділянки відео або аудіо для відтворення. Протокол RTSP працює поверх протоколу UDP або TCP і забезпечує взаємодію між клієнтським додатком та сервером медіа-потоків. RTSP також дозволяє керувати стисненням та кодуванням потоку, вибирати різні режими потокової передачі (наприклад, unicast, multicast або broadcast) та забезпечує безпеку шляхом використання протоколу аутентифікації. RTSP використовується в багатьох програмах, таких як відеоконференції, відеоспостереження, трансляції живих подій та інших відео- та аудіо-додатків, які вимагають потокової передачі медіа-контенту.

SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) – це протокол прикладного рівня, який використовується для надсилання та доставки електронної пошти через Інтернет. SMTP дозволяє відправнику надіслати повідомлення електронної пошти на адресу одержувача за допомогою протоколу TCP/IP. Протокол SMTP працює між двома серверами електронної пошти: клієнтським та серверним. Клієнтський сервер SMTP приймає повідомлення від відправника та доставляє його на сервер одержувача, використовуючи команди протоколу SMTP. Коли сервер одержувача приймає повідомлення, воно обробляється та доставляється до скриньки одержувача. SMTP також може використовуватися для надсилання повідомлень між серверами, якщо відправник та одержувач знаходяться на різних серверах електронної пошти. SMTP використовується поштовими клієнтами, такими як Microsoft Outlook, Mozilla Thunderbird та інші, для надсилання та отримання електронної пошти через Інтернет.

FTP (File Transfer Protocol) - це протокол прикладного рівня, що використовується передачі файлів між клієнтом і сервером в комп'ютерної мережі. Протокол FTP використовує два з'єднання між клієнтом і сервером: керуюче з'єднання передачі команд і відповідей, і дані з'єднання передачі файлів. Клієнтські програми, такі як FTP-клієнти, встановлюють з'єднання з FTP-сервером та використовують команди FTP для передачі файлів. FTP дозволяє клієнту переглядати вміст каталогів на сервері, завантажувати та завантажувати файли, перейменовувати та видаляти файли та багато іншого. FTP є одним з найбільш широко використовуваних протоколів для передачі файлів і може використовуватися для завантаження та завантаження файлів із веб-сайтів, для оновлення файлів на сервері та для обміну файлами між комп'ютерами. Однак FTP не є безпечним протоколом, оскільки передача даних відбувається у відкритому вигляді і може бути перехоплена зловмисниками.

USB Network Protocol (USB-NDIS) - це протокол, який використовується для передачі даних між пристроями, підключеними до порту USB комп'ютера. USB-NDIS використовується для створення з'єднання між пристроями, такими як комп'ютери, планшети або смартфони. USB-NDIS дозволяє використовувати з'єднання USB для передачі даних між пристроями, що дозволяє використовувати USB-кабель як засіб передачі даних замість більш традиційних засобів передачі, таких як Ethernet або Wi-Fi. USB-NDIS також дозволяє пристроям без вбудованого інтерфейсу мережі підключатися до мережі, використовуючи USB-порт на комп'ютері. Для роботи USB-NDIS потрібні драйвери на комп'ютері, які дозволяють пристрої, підключеному до USB-порту, працювати як мережний інтерфейс. USB Network Protocol зазвичай використовується для з'єднання пристроїв з ПК, але може використовуватися і для з'єднання між самими пристроями.

DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol) - це протокол мережного рівня, який автоматично призначає IP-адреси, маски підмережі, стандартні шлюзи та інші параметри конфігурації мережі комп'ютерам у локальній мережі. DHCP спрощує процес налаштування мережі, дозволяючи адміністраторам мережі динамічно призначати IP-адреси та інші параметри конфігурації клієнтських комп'ютерів у локальній мережі. Коли комп'ютер підключається до мережі, він надсилає запит DHCP на сервер, запитуючи IP-адресу та інші параметри конфігурації. Сервер DHCP виділяє вільну IP-адресу з пулу IP-адрес і надсилає її клієнтському комп'ютеру разом з іншими параметрами конфігурації. Це дозволяє уникнути конфліктів IP-адрес і полегшує керування мережею. DHCP також дозволяє адміністраторам мережі встановлювати правила та параметри конфігурації для різних пристроїв локальної мережі, включаючи обмеження доступу, права доступу, DNS-сервери і т.д. DHCP є важливим протоколом управління мережею і дозволяє ефективно використовувати ресурси мережі.

DNS (Domain Name System) - це система, яка використовується в інтернеті для перетворення доменних імен, які ми використовуємо для доступу до веб-сайтів, у відповідні IP-адреси, які комп'ютери використовують для ідентифікації та зв'язку один з одним. Замість того, щоб запам'ятовувати IP-адреси, ми використовуємо доменні імена, які легко запам'ятовувати. Коли ми вводимо доменне ім'я у браузері, він надсилає запит на DNS-сервер, який повертає відповідну IP-адресу. Потім браузер використовує IP-адресу, щоб встановити з'єднання з сервером, на якому розміщено веб-сайт. DNS-сервери містять базу даних доменних імен та відповідних їм IP-адрес, які вони використовують для обробки запитів та повернення відповідних IP-адрес клієнтам. DNS також використовується для інших цілей, таких як маршрутизація електронної пошти та інших запитів мережі. DNS відіграє важливу роль в інтернеті, забезпечуючи простий спосіб доступу до веб-ресурсів.

DDNS (Dynamic DNS) – це технологія, що дозволяє користувачам забезпечувати доступність своїх домашніх комп'ютерів або інших пристроїв в Інтернеті за допомогою доменних імен замість IP-адрес. Коли користувач підключається до Інтернету через домашню мережу, йому зазвичай призначається динамічна IP-адреса, яка може змінюватись в залежності від настройок інтернет-провайдера або інших факторів. Для забезпечення доступності домашнього комп'ютера або іншого пристрою в Інтернеті за допомогою доменного імені в цьому випадку можна використовувати DDNS-сервіс. DDNS-сервіс дозволяє користувачам реєструвати доменні імена та автоматично оновлювати відповідні записи DNS при зміні IP-адреси. Таким чином, користувачі можуть використовувати статичні доменні імена для доступу до домашніх комп'ютерів або інших пристроїв в Інтернеті, навіть якщо їх IP-адреси змінюються. DDNS є корисним інструментом для забезпечення доступності домашніх мереж та віддаленого доступу до комп'ютерів та інших пристроїв в Інтернеті.

RTMP (Real-Time Messaging Protocol) – це протокол, розроблений компанією Adobe для передачі аудіо- та відео даних у режимі реального часу через Інтернет. RTMP може використовуватися для трансляції відео та звуку в режимі прямого ефіру, а також для передачі мультимедійних даних в інтерактивних додатках, таких як відеочати, онлайн-ігри та ін. Протокол забезпечує високу швидкість передачі даних та низьку затримку, що робить його особливо придатним для потокового відео та інших програм, де важлива швидка передача даних. RTMP також підтримує шифрування даних, що забезпечує безпеку передачі. Незважаючи на те, що RTMP був розроблений компанією Adobe, він був відкритий для громадськості, і зараз він підтримується багатьма іншими компаніями та спільнотами, включаючи Open Source Media Framework (OSMF) та Video.js.

NFS (Network File System) - це протокол, який дозволяє користувачам спільно використовувати файли та папки на віддаленому сервері, якби вони знаходилися на локальному комп'ютері. NFS був розроблений компанією Sun Microsystems і широко використовується в операційних системах UNIX та Linux. Протокол дозволяє клієнтам монтувати віддалені файлові системи та звертатися до файлів та папок на віддаленому сервері так само, якби вони були локальними. NFS використовує протокол RPC (Remote Procedure Call) для обміну даними між клієнтом та сервером і підтримує різні операції з файлами, такі як читання, запис та видалення. NFS також підтримує автентифікацію та авторизацію, що забезпечує безпеку передачі даних між клієнтом та сервером.

ONVIF

(Open Network Video Interface Forum) – це міжнародний стандарт, створений для забезпечення сумісності між мережевими відеокамерами, відеореєстраторами та іншими пристроями для відеоспостереження. ONVIF визначає стандарти для обміну відео, аудіо, метаданих та керуючої інформації між пристроями для забезпечення їх взаємодії. ONVIF також забезпечує безпеку передачі даних та захист приватності шляхом визначення стандартів для автентифікації, шифрування та керування доступом до пристроїв. Пристрої, сумісні з ONVIF, можуть працювати з іншими пристроями, сумісними з цим стандартом, незалежно від виробника, що полегшує інтеграцію різних пристроїв для відеоспостереження.

HIK Protocol

– це пропрієтарний протокол, розроблений китайською компанією Hikvision для своїх пристроїв відеоспостереження, таких як IP-камери, відеореєстратори та інші пристрої. Протокол використовується для передачі відео, аудіо та інших даних між пристроями, а також для керування та налаштування пристроїв. HIK Protocol може використовуватися для віддаленого керування пристроями, перегляду відео в режимі реального часу та записування відео на віддаленому сервері. Як правило, для роботи з пристроями Hikvision використовуються програми та програмне забезпечення, розроблені компанією Hikvision, які підтримують HIK Protocol. Однак також є сторонні програми та бібліотеки, які також можуть підтримувати HIK Protocol.